Я – мама вже у четвертому ступені. Отже, всі, або майже всі процеси в життях своїх дітей проходжу вже вчетверте. Між старшою і молодшою парами пройшло десятиліття, і навіть більше. Змінилися підходи, трактування, змісти. Але деякі потреби залишилися незмінними

Горщикова історія, а саме перехід з етапу “підгузки” на етап “горщик”, не втратила актуальності. Я – не мама-екстремалка. Етапи екологічних багаторазових підгузків, висаджування з 6 або навіть раніше місяців я для себе пропустила. Хоча, деякі “секрети” висаджування у нас все-таки були, у манері, комфортній для мене і моєї дитини.

Керуючись лише принципами логіки і трохи анатомії, намагалась забезпечити малюкам фізіологічні пози для “ходіння в туалет” (ох, вибачте) з малечку, і цим у багатьох відношеннях полегшила собі життя. Плюс, провела немало приємних хвилин взаємодії з малюками. Наприклад, з перших днів укладала дітей на свої зігнуті коліна (я при цьому напівсиджу, спираючись спиною на подушку). По-перше, дитина так краще бачить мамине обличчя, а це об’єкт для вивчення з перших хвилин і надовго. По-друге, ми в діалозі, можна називати частини тіла, можна говорити щось хороше, вчити вірші і т.д. Ну і по-третє, якщо укладати так дитину після годування, додатково підгинати його колінки, то велика ймовірність поєднати приємне з корисним, тобто ще й забезпечити комфортний “похід в туалет”, або в даному випадку в підгузок для малюка, з урахуванням правильного положення сфінктера і законів гравітації.

Зі Львом (мій третій син) після 10-річної перерви, я підписувалась на канали нових модних “коучів” зі сну, ця тематика дуже пішла вперед з часів мого другого батьківського досвіду. У одного такого “коуча” я навіть купила “курс приучення до горщика”, переважно, щоб зрозуміти, що в цій сфері нічого принципово не змінилося – раз, і купувати подібні курси – викинуті гроші – два.

І ось буквально щойно ми завершили всі процеси з переходу до горщика з донькою, Лілу. Навіть позбавилися від зайвих памперсів в один мах. Наразі я можу ділитися наробками та висновками в четвертому ступені.

Основне питання – коли? Моя відповідь – коли готові і мама, і дитина. Середній вік “початку” переходу – це 1,5 року. З цього моменту дитина може усвідомити, що саме в туалет вона хоче. У нас цей чарівний вік співпав із похолоданням. І так як перехід з памперса на горщик – не лінійний, і обов’язково пов’язаний з регресами, я пожаліла себе, дитину і відклала. Якщо ви живете в теплій квартирі, дитина вдома бігає не в пальто і шапці (як у нас), ви хочете викреслити графу “памперси” з сімейного бюджета якнайшвидше, і вам здається, що в 1,5 року ваш малюк вже дуже усвідомлений – пробуйте!

Ми повернулися до питання в 1,11. Деякі скажуть, що пізно), але нам з донькою добре. Вона вже активно розмовляє, і з нею простіше домовлятися, плюс вона може з більшим різноманіттям поділитися своїми емоціями, направити мене, встановити темп.

Друге питання – важливі елементи переходу. Або просто, що потрібно? Дитина – мінімум 1 штука :), горщик – завжди під рукою (можна і кілька штук), купа штанів. Саме штанів, або щонайменше панчох, бажано всюди з нешироким фасоном штанин, просто, щоб нічого звідти не виливалося). І, звичайно ж, мама або надійна добре знайома дитині людина. Це може бути і тато, і няня, і старший брат, головне – готовність у цієї людини відгукнутися на секундну потребу дитини. До речі, вміння “терпіти” у малюка проявиться досить швидко, тому реакція дорослого важлива саме на першому етапі.

Третє питання – які є маркери готовності? Тобто просто, на що звертати увагу? У нашому випадку, готовність мами настала, коли моя донька почала, ще в памперсі, повідомляти мені, що вона “попісяла” або “покакала”, прямо щойно. Звучало навіть “я пісяю”. І тоді, незважаючи на те, що холоди ще не закінчилися, мені довелося себе втягнути до історії переходу))). Якщо дитина не говорить, вона може торкатися підгузку, показувати жестами або звуками, що їй не комфортно. Також можна просто “спробувати”, спираючись на відповідний вік дитини.

Є ще інші маркери “готовності”, наприклад, памперс дитини після сну залишається сухим – вам неймовірно пощастило, можна починати з того, що зняти памперс на ніч або на денний сон. Хоча, якщо ви почали не з цього, не хвилюйтеся, сухий сон в нормі також підтягнеться.

Фінальне питання – отже, що робити? Далі – робота за алгоритмом: зʼясувати з дитиною, що таке горщик і для чого він потрібен. Зняти памперс, посадити на горщик, якщо вдалося – похвалити (за розуміння). Якщо не вдалося – ок, спробуєш ще раз. Одягнути на дитину штани замість памперса. Ми з моєю принцесою пішли по ускладненому варіанту, одразу трусики + штани зверху. Чому штани? Щоб фізичне відчуття невдачі було відчутним. І сформувалась небажання повторювати таку невдачу. Лілу прямо перший раз до сліз розчулилася, коли замочила штанці. Заспокоїла її, пояснила, що це життя, трапляється. Фіксація особистого досвіду – завжди краще для розвитку. Потім треба запустити дитину в “вільне плавання” і періодично цікавитися – пісяти не хочеш? Якщо дитина не проти, посадити ще раз. Якщо проти – залишити дитину в спокої, але нагадувати. З горщиком грати не дозволяти. Ляльки на горщик у нас не ходять, тільки малюк. І це – його власність. Важливо, що він майже як мама і тато, тільки менше.

Далі від моментів походу в туалет прибрати помпезність. Хвалити кожен раз за зроблене не варто, так само як і лаяти за невдачу. Важливо в процесі, щоб дитина свою невдачу не розглядала як трагедію, а просто як крок, який можна виправити. Ой, випадково став(ла) мокрим (мокрою). Пісяв(ла) в штани. Буває, але ти ж знаєш,

куди потрібно пісяти? У горщик) Наступного разу обов’язково згадаєш. І малюк сам буде радіти своїм успіхам, тому що у нього вийшло! А не тому що похвалили.

Готуватися до того, що все пройде гладко за один день не варто. Будуть регресії. То забув, забув багато разів), обмочився під час сну. То спеціально пішов і пісяв в куточку, тому що перегуляв, не поїв вчасно, або просто настрій був поганий. Важливо при будь-якій регресії пам’ятати, хто дитина, а хто дорослий, і ставитися до невдач так само рівно, як і до успіхів. Ок, буває, але наступного разу обов’язково вийде.

Дайте собі тиждень. Приблизно за цей період можна повністю перевести дитину на життя без памперсів. І без великих регресій. А якщо ні? Можливо, ще не прийшов ваш час. Сховайте горщик, відкладіть, повернетесь до цього пізніше.

Отже, якщо коротко, то так. Далі, як завжди, можлива сесія питань і відповідей), готова пройтися по чиїмось кейсам.